01135, м. Київ, вул. Шолуденко, 6
counsellawfirm@gmail.com
+38 063 65 66 468
Вгору
Image Alt

Договір про навчання (працевлаштування) за кордоном

  |  Всі новини   |  Договір про навчання (працевлаштування) за кордоном

На сьогодні, враховуючи невизначену та складну ситуацію в економічному, політичному та соціальному житті Країни, значна частина українців (особливо молодь) намагаються розвивати себе в більш сприятливих умовах, для чого шукають закордонні (в основному Європа, США та Китай) стажування, освітні програми або проекти по працевлаштуванню.

Такий вихід подій є досить логічним, адже обезцінювання Державою людей (основного ресурсу благополуччя), призводить до «відтоку мізків та золотих рук» та як наслідок до знекровлення нації на всіх рівнях.

Але, обираючи такий шлях, кожній людині слід бути дуже уважною по відношенню до осіб, які обіцяють забезпечити потрібний результат в омріяних планах (не важливо хто їх рекомендує і що про них написано в інтернеті), тому на етапі договірних відносин кожному слід підключати фахового юриста аби не потрапити до халепи. Адже при підписанні договору до вас з задоволенням можуть застосувати практику нечесної підприємницької діяльності. В результаті ви не отримаєте нічого, а так званий посередник на вас ще й непогано заробить.
Так, з подібною проблемою до мене звернулась молода дівчина, якій товариство з гучною назвою Євромед обіцяло працевлаштування лікарем у Республіці Польща за 51 000,00 грн.

Звісно, при підписанні договору, клієнт не знав всі правові нюанси укладення договорів та на що саме необхідно звертати увагу, тому, в процесі його виконання одразу виникло ряд ускладнень (якщо договір взагалі збиралися виконувати).

За умовами вказаного договору відповідач є начебто офіційним представником проекту «Європа медична» (докази офіційного існування так званого проекту відсутні), та бере на себе зобов’язання надати клієнту передбачені відповідною програмою проекту послуги на території Республіки Польща, які клієнт зобов’язується оплатити в Україні, а «Центр Євромед» сприяти в реалізації стосовно клієнта програми та отриманні клієнтом послуг шляхом як безпосереднього виконання таких послуг, так і посередництва між клієнтом та невідомими співвиконавцями, а також шляхом інформаційно-консультативного забезпечення клієнта.

Після підписання договору, на електронну адресу клієнта надійшли два електронні листи, в одному з яких зазначалося, що у неї з’явились нові курси для проходження, зміст яких вона не зрозуміла, тому листувалася з менеджером для роз’яснення отриманого тексту. Через деякий час з нею зв’язалась менеджер та званої фундації Євромед, але пояснити нічого з приводу виконання договору не змогла, а навпаки наполягала на тому, щоб клієнт розбирався сам із своїми проблемами.

На наступний день клієнтка звісно написала заяву про розірвання договору, на яку отримала лист-відповідь з повідомленням про те, що їй буде повернуто лише 323,00 Євро, що по курсу НБУ на вказану дату – 8 336 грн. У відповіді зазначалося про те, що клієнту не буде повернута сума у розмірі 1 150,00 Євро за начебто вже розпочату комплексну мовну та адаптаційну підготовку та сума 397,00 Євро на відшкодування збитків за відмову від участі у програмі. (у Договорі було вказано, що за розпочаті етапи гроші не повертаються).
Зокрема, клієнту не було надано жодних послуг за договором, а з 51 000,00 грн. було повернуто тільки 8 336,00 грн. (начебто з підстав вже розпочатого клієнтом етапу програми та відшкодування збитків за розірвання клієнтом договору).

Проаналізувавши ситуацію, договір та інші матеріали, була встановлена необхідність подачі позову до Дніпровського районного суду м. Києва, адже в досудовому порядку товариство відмовилось повертати всі гроші.
З наслідком розгляду справи у першій інстанції (№ 755/3249/20; посилання – https://reyestr.court.gov.ua/Review/89426296), позов про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди було задоволено частково. Визнано недійсною з моменту укладання клієнтського договору, умову в пункті 4.3 договору про утримання з оплаченої клієнтом суми 10 %, що становить 397 (триста дев’яносто сім) євро, на відшкодування збитків, пов’язаних із відмовою клієнта від участі в програмі. Стягнуто з відповідача грошові кошти в сумі 21 000 грн. 67 коп. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., а всього суму 23 000 (двадцять три тисячі) грн. 67 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення стосовно визнання пункту договору недійсним, керувався наступною правовою позицією, з якою погодився і суд апеляційної інстанції:
«Так, положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містять самосійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
За змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина 6 ст. 18 Закону).
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Укладаючи договір сторони виклали умови, зокрема в пункті 4.3 договору, визначили, що у разі відмови клієнта від участі в програмі за власним бажанням на будь-якому з її етапів сплачені кошти підлягають поверненню за фактично не розпочаті етапи програми, у яких клієнт не брав участь. У цьому випадку розрахунок відбувається згідно з вартістю, зазначеною в п. п. 4.1.1 – 4.4.4 даного договору. Крім цього, з оплаченої клієнтом суми утримується 10 %, що становить 397 євро на відшкодування збитків, пов’язаних з відмовою клієнта від участі в програмі.
Дані вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки умова п. 4.3. договору про те, що «з оплаченої клієнтом суми утримується 10%, що становить 397 євро на відшкодування збитків, пов’язаних із відмовою клієнта від участі в програмі», фактично встановлює відповідальність споживача за сам лише факт розірвання договору та не враховує фактичну наявність збитків у надавача послуг. При цьому, за розірвання договору зі сторони відповідача, як надавача послуг, договір не передбачає жодної відповідальності (штрафних санкцій). Разом з тим, будь-яке відшкодування шкоди або збитків передбачає доведення їх наявності.

З урахуванням того, що визначена сторонами умова договору про утримання 397 євро на відшкодування збитків, які нічим не підтверджуються, суд визнав не справедливою як таку, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, та визнав її недійсною з викладених підстав.»
Не погодившись з судом першої інстанції стосовно відшкодування не всієї сплаченої за договором суми та начебто розпочатого етапу програми за договором, клієнт подала апеляційну скаргу.
За наслідком розгляду апеляційних скарг обох сторін провадження, апеляційний суд постановив ухвалу (посилання – https://reyestr.court.gov.ua/Review/92763061), якою апеляційну скаргу, подану представником позивача – Горлевим Дмитром Івановичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року було задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року в частині розміру стягнення сплачених грошових коштів на виконання умов клієнтського договору змінено, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» на користь клієнта 41701,83 грн. замість 21000,67 грн., та з врахуванням 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, визначено загальну суму стягнення 43701,83 грн. Тобто, клієнту повернута вся неповернута сума за розірваним договором.

Суд мотивував своє рішення наступним:
«Погодитися із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог клієнта про стягнення сплачених позивачкою коштів за курсом навчання колегія суддів не може виходячи з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає з огляду на наступне.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Так, із матеріалів справи вбачається, що укладаючи клієнтський договір, сторони у порядку визначеному ст. 627 ЦК України визначили умови та порядок виконання вказаного договору.
Згідно п. 1.3. договору, конкретний вид та деталі кожної частини програми визначаються додатками до цього договору та є його невід`ємною частиною.
Судом встановлено, що сторони не підписували додатку до Клієнтського договору, тобто відсутній письмовий документ, де було б зазначено вид та деталі кожної частини програми.
Пунктами 3.2., 3.3 Клієнтського договору передбачено складання агентом акту виконаних робіт, який клієнт має підписати протягом п`яти днів або в цей же строк направити агенту лист з чітким обґрунтуванням неточностей, у випадку незгоди з актом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка у справі, оплативши послуги відповідача в розмірі 51000 грн. та не отримавши вказаних послуг звернулася до відповідача із проханням розірвати вказаний договір та повернути отриманні кошти. Однак отримала лише частину вказаних коштів в розмірі 9298,17 грн.
Суд першої інстанції, перевіряючи доводи відповідача у частині надання ним послуг за першим етапом навчання, п. 1.2.1- комплексна мовна та адаптаційна підготовка, визнав обґрунтованими вказані доводи. На підтвердження надання відповідачем вказаних послуг суд послався на те, що відповідачем на електронну адресу клієнта було надіслано відповідачем всі доступи та матеріали, про що зазначає сама позивач тому суд визнав, що позивач розпочала (або мала розпочати) цей етап свого навчання за договором. Також судом зазначено, що на підтвердженням даного факту відповідачем надано суду скріншоти щодо направлення позивачу відкриття доступу до платформи електронного курсу, психологічних тестів, словників, робочого зошита.

Однак, колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки зазначені ним обставини виконання відповідачем наданих послуг не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки докази на які посилався відповідач не є належними та допустимими, а є його внутрішньою документацією, яка сформована ним особисто, та не відповідає положенням п. п. 3.2., 3.3 Клієнтського договору, за яким факт виконання відповідачем договірних зобов’язань передбачено складання агентом акту виконаних робіт, який клієнт має підписати протягом п`яти днів. Таких документів відповідачем до суду подано не було.
Відповідачем не складався акт виконаних робіт з переліком наданих позивачу послуг та не направлявся на адресу позивача, а тому відсутні докази надання позивачу відповідних послуг. Також сторонами не укладено додаток до договору з конкретними видами та деталями кожної частини програми.

З урахуванням встановлених у справі обставин та відповідно до наведених норм закону, колегія суддів вважає, законними та обґрунтованими доводи позивача у справі щодо необхідності повернення відповідачем всієї суми отриманих коштів, оскільки належних та допустимих доказів факту надання відповідачем послуг позивачці згідно до укладеного договору надано не було.»

Наразі, гроші стягнуті з відповідача у виконавчому провадженні. Але цьому передувало близько шести місяців плідної праці, десятки написаних процесуальних документів (адвокатські запити, заяви про забезпечення доказів, заяви про забезпечення позову, позов, апеляційні скарги і т.д.) та ще трошки нервів клієнта.

Тому, плануючи укладати подібні договори чи офіційно займатися певною діяльністю за кордоном, з метою впевненості в майбутньому надавачі послуг, залучайте фахівця у галузі права. Так ви стовідсотково будете захищені і збережете дорогоцінний час та гроші. Як показує практика, врятувати чи проконтролювати ситуацію можна на різних стадіях, але Вам вибирати на якій саме.